Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: КОЧУБЕЇВНА (ява чотирнадцята) ВОСТАННЄ - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анно Доміні, 06.01.2015 - 09:15
Скільки все ж мудрості і витримки потрібно тим літнім чоловікам, аби кохати молоденьких дурненьких дівчаток! Вони вік прожили, і вміють, і знають, що часом дуже потрібно - трохи зачекати. А молодості неодмінно подавай усе тут і зараз! І саме оцією своєю гарячковістю як вона часом уміє зіпсувати і свою, і чужу долю... Дійсно, правду каже англійське прислів"я: "Усе приходить до того, хто чекає".(Останній монолог Марії - просто диво. І тут вчувається максималізм юності - якщо не зараз, то вже нікОли...) ![]() Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... максималізм юності... юними ми віримо і в любов, і в щастя, і в свободу, і в гідність, і в перемогу... у справедливість віримо! ![]() от що було б поганого у тому, якби бажання двох людей збулися і вони поєдналися? може, з часом би й розчарувалися одне в одному - але кому яке до того діло?- а може й ні - роки - це поняття земне, хто вже має таку ношу, як роки-й-роки, той знає, що старіє тіло - а "Я" (чи душа, можна і так казати) - не знає старості, людина у собі завжди молода... але розуміння цього феномену приходить свого часу, тобто свого віку...) ...і що хорошого сталося, коли вмішалися "холодні і тверезі зовнішні сили" і зруйнували чиюсь віру чи мрію чи й ілюзію? чи став од того світ веселішим, кращим, теплішим, світлішим і радіснішим? кому краще стало від тої руйнації-боротьби? - усім стало гірше - всім. Микола Верещака, 05.12.2011 - 12:21
Як прекрасно Ви пишете! Особливо менісподобався прощальний монолог Марії "Прощаюсь і прощаю". Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Миколо, як же гарно ви мене читаєте!.. ![]() Миколаю, Миколаю, Я тебе кохаю. Як з тобою, Миколаю, В небесах витаю... Як без тебе, Миколаю, Мерхну й пропадаю... Лиш на Бога! Миколаю, Тебе проміняю... чоловік, з якого я писала Гетьмана мого Мазепу -- був тезкою Вам... Микола Андрійович звали його... ![]() ![]() ![]() Борода, 18.11.2011 - 11:10
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Оце і є те, що я хотів почути з вуст поміркованого і мудрого Івана Мазепи, боявся, що оправдання вчинку Марії може кинути тінь на славетного гетьмана. Ну, не міг він просто поступити інакше, не мав права. Дякую, Валю! ![]() ![]() ![]() Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у кожного своя логіка і власні мотиви... чоловік і жінка... молода жінка... і мудрий чоловік... як би автор не бажав щастя героїні, але правда (і психологічна, і історична) -- це правда. Потім він може й пошкодує... але іншого виходу справді Гетьман на ту хвилину не мав... він бачив події у зв"язку... причини-наслідки... вона любила його і ХОТІЛА поєднати з ним долю свою, життя своє... сподівання і очікування не виправдалися... і яке їй діло до обставин... то вже земне, розсудочне... а вона керувалася виключно почуттями... молода зовсім, вірила, що так може бути, як вона хоче... що любов -- більша за все...радію, що не розчарувала вас... ![]() ![]() Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та-а... гарно він їй щебече... і довго... аби лиш згодилася і вернулася додому... якщо чесно, то це був справді розумний вчинок... не було в нього іншого виходу -- він же їй хрещений батько... навіть якби пожбурив булавою об землю і відійшов від політики і справ (а не міг -- ідею мав -- вирвати Україну з-під петрового свавілля і вже багато людей готові були до спротиву -- поза Україною, роками велися таємні переговори -- на той час управителеві України заборонено було мати прямі міжнародні стосунки -- виключно тільки через Москву...) -- якби відмовився від державної влади -- все одно треба було б отримати дозвіл на шлюб у церкви, а такого дозволу домогтися, ставши просто Мазепою, а не Гетьманом Мазепою, не вдалось би повік... але Марію всі ці труднощі не обходять -- вона знає його, як всесильного і надійнішого за скелю... ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк, 27.10.2011 - 11:47
Останній монолог Марії-просто неперевершений!Такий відчай і така глибина почуттів... ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
абсолютно точно ви побачили ситуацію! Марія -- все або нічого! і то зараз... Іван -- все, але поступово, потрудившись... так, він мудрий, він провидець -- бо поет і досвідчений, як людина... вона сприйме його обережність, і за неї насамперед, -- як зраду... у неї будуть для того мотиви -- Кочубеїха буде сильно знущатися з неї... а він її не захищатиме ситуативно... бо не має змоги! завтра ви побачите, як сухі дрова будуть перегорати і ставати холодним попелом, а сирі -- розгоратися... але це вже... запізно...жаль, вони не зрозуміли різниці власних темпераментів... так воно найчастіше й трапляється... оце на порозі цього кабінету Мотря й з"явилася, не попередивши... дякую Вам за все... ![]() ![]() |
|
![]()
|