Гордімося, люди, що ми українці,
Народ ми незламний і гордий,
Перлини народні зберіть по пір’їнці,
Бо істина в слові народнім.
Прибоями б’є спіле колосся,
Пахощі духмяні летять навкруги,
І сонце сходить, як здавна велося,
І валка чумацька повзе до гори.
України душа у пісні народній,
В родючій землі її серце,
Не здамося ніколи загарбниці жодній,
Бо воля в умі не померкне.
Україна – наша матінка рідна,
Життєдайне дзвінке джерело.
В наших душах її кров погідна,
В нашій пам'яті прекрасне українське село.
Ми – українці, і цим ви гордіться,
Цим ви дихайте, і цим ви живіть.
В безмежному морі життя ви знайдіться.
Живіть, щоб жити, любіть і творіть.
Україна співоча, незалежна держава,
Збудуйте фундамент для цвітіння її.
Перед міцністю нашою не страшна навала.
Це край твоєї минувшини й твоєї сім'ї.
Україна – край дзеркальних озер,
Вишневих садів й швидкоплинних річок.
Це земля, за яку Шевченко помер,
Де несе свої води стрімкий потічок.
Ми не вічні, а лише тимчасові
І виконавши свою місію відійдем в забуття,
Та віра й надія житиме в слові,
Продовжуючи славне українське життя.
