Я йшов дорогою додому,
Жили картини у думках,
Не було сонця, ані грому,
Час ніс золотокрилий птах.
Танок із листям вітер вів,
Щось тихо очерет шептав,
Немов із кимось говорив,
Немов до когось загравав.
Ще пару кроків й шум доріг,
Вернусь в реалії життя,
Та хтось таки його зберіг!
Маленький острів небуття.