Я шукала потрібні слова
В словниках української мови
І в підручники до перевтоми
Поринала моя голова.
Там галактики слів, їх мільйони,
І нові, і давно вже забуті,
Й ті, що в пам"яті міцно закуті,
Перебрала усе я до коми.
Не знайшла, не існує, напевно,
Навіть, слово колись звучить вперше.
Всі минулі здобутки зітерши,
Я творити почну натхненно.
Прелюблю, наднеможу без тебе,
Благаю, вмоляю, ввіряю,
Впрошаю так дуже, як знаю,
Тебе, а не бога, чи небо,
Тебе, бо тобою лиш мрію,
Тебе, бо лише з тобою,
Без тебе не буду собою.
Накрий мене тінню своєю.
Але знову не те все, не знаю,
Як сказати, відкрити, завірити,
В мою віру затято повірити...
Все знайду, але часу вже згаю.
А поки що – пірну в твої очі
І за руки схвачу, щоб не втік,
Й поцілунок віддам, щоб не пік.
Ну дивись, ну читай, я так хочу!
Усе випивай, хоч сп"янієш
Чи геть обпечешся в вогні,
Бо ж очі п"янкі, голосні,
Хоч від них мої думи почуєш.
ID:
257323
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.05.2011 09:53:39
© дата внесення змiн: 03.05.2011 09:53:39
автор: Конвалія
Вкажіть причину вашої скарги
|
