Вибач, я не змогла…
Ну як можна було встояти перед цим запахом?
Він швидко і легко проник в мої легені,
Наситивши кожну клітинку,
І стало так легко дихаться,
Ніби до цього, я жила лише з однією легенею.
Цей солодкий запах апельсину…
Зима така скупа на запахи,
Що іноді здається – невже я дихаю?
А тут ці цитрини…
Ну досить давити на жалість,
В мене її немає.
Досить натякати на старість,
Коли весна в жилах грає.
Й не треба кидатись погрозами,
Тут все рівно нічого не зміниш.
Хочеш – жди все життя під наркозами.
Й не бреши, що мене не заміниш.
Будеш так, як і він торгувати
Апельсинами десь на базарі?
І ти будеш як клубочок вати
Аромат той у себе вбирати?
Й кожну ніч без жалю і утоми
Його радо почнеш дарувати?
А наш дім, наче царські хороми,
Квіти цитруса будуть вкрашати?
Так, можливо, ти зможеш, ти правий…
Але ще, його ніжні губи
Мають запах магічно-кавовий,
А ти кави не п’єш, вона згубна…
