Дякую,що подзвонив і не забув,
Що до життя мене ти провернув,
Що вислухав,що у душі стряслось,
І запитав,що з моїм серцем сталось,
І що підклав своє плече,для сліз,які пролила,
Що вислухав кого й коли любила,
Кого кохала,хто подобався мені,
І що я вчора бачила вісні,
Про те,що мрію кожен день,
Яких співаю я пісень,
Я дякую,за те,що ти побачив в мені ту,яка давно уже від всіх сховалась,
І ту яка тоді ще в тебе закохалась,
Ну ту,ти знаєш,про яку так довго я пишу...
І ту котру настравді я люблю...
Ту ніжну і тендітну,
Ту чуйну і привітну,
Не те дівчисько,котре бачать люди,
А ту,яка так щиро любить,
Так любить це життя,
Ці щирі,ніжні почуття,
Цей світ,тепло і ласку,
І ту яка ще вірить в казку.
Я знаю вірити у неї дуже важко,
Вона для всіх,їй не знайомих,одіває маску!
Це лиш її вбиває,та вона це робить,
Бо світ жорстокий,він її поломить!!!
ID:
251143
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.04.2011 03:18:22
© дата внесення змiн: 02.04.2011 03:18:22
автор: Katerynka
Вкажіть причину вашої скарги
|