I. Всім давно було відомо,
Знають люди і тепер:
Не злюбила тітка Тома
Ще в дитинстві букву Р.
Не злюбила і забула
З нею геть усі слова.
Язику щоб легше було,
Працювала голова.
Не гаркавити щоб сильно,
Наша тітка Тома вмить
Важке слово більш посильним
Вміла вправно замінить.
Бо навчилася ще в школі
Без складних прожити слів.
Не почують їх ніколи,
Хто б того не захотів.
Якось Томі вранці рано
Повідомили півні:
Комі-р-ник к-р-упу г-р-ечану
Видає на т-р-удодні!!!
Хутко з торбою із дому
До складських пішла споруд,
Стала в чергу тітка Тома -
Не завадить гречки пуд.
Захотів подратувати
Хитру тітку комірник:
- Що накажете подати? -
Кинув жваво жартівник.
Тітка склала в боки руки,
Іскорки в очах горять:
- А хіба мої онуки
Каші їсти не хотять?!
II. У тітки Томи радості - візок!
(Хоч не торкнула її метаморфоза).
Привіз матусі здалеку синок
Невісточку з ім`ям красивим -Роза.
Відразу ж всюдисущі сусідки
Взялись проблему тітчину рішати:
Вигадують, тріщать на всі боки,
Як же вона невістку буде звати?
Траплялись в Томи випадки круті,
Але на цей раз світить їй загроза,
Бо звісно, що нізащо у житті
Не скаже ні Троянда, ані Роза.
Та, як завжди, наперекір пліткам
Поразки тітка Тома не зазнала.
На заздрість всім сусідським невісткам
Свою невістку Квіточкою звала.
* - ілюстрація: картина кримського художника Ігора Сафонова "Українка"