Не спіши вриватися у моє життя,
Та я хочу бути поруч з тобою,
Тихо ламається порядок дня,
Я хочу, та не можу залишатись собою..
Ці іскри полум'я у твоїх очах
Мене так зацікавили у моїй безодні,
Я хочу бігти до цих вогників дня,
Вони мене вивертають назовні..
Гарячі кольори на внутрішніх стінах,
Немов хтось розлив помаранчеву фарбу,
Це все відбивається в невидимих змінах
Мого інтимного долі-фарсу..
Не спіши вриватися - я ще не готовий,
Але вже пізно, ти тільки не йди!
Цей шлях життя занадто довгий,
Тому хтось поруч повинен іти...
Цей день повний крижаною водою,
Я ніби ще сам, але наче й ні,
Дай мені час розібратись з собою,
Ні, пізно, ти тільки не йди!!!
Не спіши вриватися у моє життя,
Хоча зараз ти уже в ньому,
І з кожним словом відстань зника,
Немає коли вертатись додому..
Твої долоні мені не зігріти,
Зате у тебе палає душа,
В твоїй присутності криється літо,
Надто швидко тане зима..
Не спіши вриватися - я ще не готовий,
Але вже пізно, ти тільки не йди!
Цей шлях життя занадто довгий,
Чомусь все ближче наші шляхи...
Цей день повний нічною грозою,
Ось поруч знову опинилася ти,
Я би хотів ще побути собою,
Але пізно, ти тільки не йди!!!
ветатися виправ
таке роздвоєння почутів....не відпускай..не варто!
Твої долоні мені не зігріти,
Зате у тебе палає душа,
В твоїй присутності криється літо,
Надто швидко тане зима..
M.E.(nachtigall) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00