І отак завжди. Я збираюся на тебе війною-ти скидаєш усі обладунки і вибиваєш з моїх рук зброю. Я вирішую влаштувати тобі свято-ти закарбовуєш мене в будень. Я стаю холодною – ти перетворюєшся у вогонь.
Я несу тобі усмішку-ти витираєш її серветкою свого поганого настрою. Я втікаю від тебе-ти біжиш до мене. Я стаю ніжною –ти просто грубо забираєшся. Я спалюю листи, написані тобі-ти ж пишеш мені довгі розповіді. Я вирішую бути гордою-ти робиш мене своєю ручною. Якщо я тиша-ти рвеш мене музикою. Якщо я світло-ти лягаєш на мене темрявою. Я плачу-ти смієшся і злизуєш мої сльози. Я розповідаю про небо- ти міцніше притискаєшся до землі. Я хочу самотності, а ти вриваєшся гучним товариством. Я відкриваю двері-ти заходиш у вікна. Я пам’ятаю всі твої доторки- ти забуваєш всі мої слова. Я падаю-ти летиш вгору. Я стаю пусткою - ти стаєш наповненим життям. Я люблю-ти ж ненавидиш. Я кричу-ти німієш. Я не можу з тобою-ти не можеш без мене. Я засинаю-ти лише прокидаєшся. Я пахну літом-від тебе віє зимою. Я є, а ти-не знаю.Я-ти. Але… Усім, що було, що є, що буде, завдячую. Я. Ти. Контрасти.