Чи доленька її не милостива,
Чи просто це відтінків гра,
Яка ж вона божествено вродлива!
Та в очах її живе жура...
Як гіркота нестиглого миндалю,
Засмутить спраглу жадібність очей,
Так сумота її вкриває шаллю,
Неспокою дзвінких сільських алей.
Чому сумна прекрасна незнайомка?-
У запитанні змучились у всіх вуста,
Й селом поширилась нестримна лихоманка:
"Вона сумує неспроста!"
"Можливо в неї в дома горе?,
Чи чоловік вчинив скандал?"
"Ні...Він десь на Чорнім морі,
Там в нього яхта і мангал..."
"А може в неї є коханець?"
"Ха! В такої, мабуть, їх аж два,
Для кожного наводить глянець,
Ось і закрутилась голова..."
"Та ні! У неї вмер собака!"
"Ну що ти кажеж...У неї вдома лиш коти..."
"Вона розбила свого каддилака!"
"Вона послала все під три чорти!"
І не важливо, чим живе країна,
Кому потрібен той великий світ?
"А знаєте,яка в селі новина?
Не чули?! У Степана вкрали динаміт!"
"Гранату!" ," Бойову ракету!"
"Та в нього у підвалі цілий арсенал!.."
Й летять плітки зі швидкістю комети,
В їх чорт святий, а ангел, як вандал...
