Хотів мене забути? Забувай!
Вже не побачиш ти мене. Прощай!
Не буду очі більш мозолить
І зайвий раз тебе тривожить.
Тепер на світі я сама,
Та ні, зі мною ж клята самота!
Тепер сніжинки вчуся рахувати,
Про тебе вчуся забувати.
Та марно все. Все марно!
Й на дворі стало сіро й хмарно.
А у душі пекельний біль,
А у думках розлуки бій.
Ще й смуток досі не згасає,
Мене без жалю поїдає.
Піду блукати вітром в полі
шукатиму своєї долі.
Та серце далі не пускає,
як зачароване, лиш погляд твій шукає.
Хотіла б піснею я стати
й усі жалі в ній передати,
щоб вітром смуток мій забрало,
щоб серце знову покохало.
Та марно все. Все марно!
Душа співає, але ж хмарно.
Хотіла б я побачить зорепад,
щоб з неба зорі сипались, як град.
Тоді б бажання загадала,
щоб доля все назад вертала!
Та все це у моїх бажаннях,
у криках, віршах, у зітханнях.
Твої ж бажання я здійсню.
Заради тебе я усе зроблю!!!
Хотів мене забути??? Забувай!!!
Все! До побачення!!! Прощай!!!
