Я вже й не памятаю, який то був рік... Чи то 2078, чи 2978. Мабуть все ж 2978. Так, саме дві тисячі дев'ятсот сімдесят восьмий. За три роки до цього (року) було відкрито нову планету. З цією планетою пов'язано багато веселих історій, та найперша і найголовніша з них відбулась в 75 році. Тоді знйшли якусь нову зірку. І, як завжди робиться в таких випадках, відправили туди зореліт. Цей зореліт був найновішою розробкою зорельотної галузі. Ним керували усього дві людини. Вони мали найкращі системи орієнтування в просторі, та все ж заблукали. Хоч вони й не йшли пішки, а летіли, та заблукали звучить краще.
Важко описати те що ці люди бачили в візори (раніше це називали ілюмінаторами). Якщо кутили мільйон ліхтариків, в одні вкласти нові акамулятори, в інші старі, повісити їх на безмежну чорну тканину, наклеїти на неї тони піску, і в декількох місцях поставити смалячих людей; це буде віддалено нагадувати побачене ними.
Так, не знаючи де вони, команда і зореліт мандрували космосом три дні. На четвертий вони побачили землю, зраділи і сіли на неї. Але там вони не побачили жодного будинку чи хочаб чогось, що б нагадувало про цивілізацію. Так була відкрита нова планета, яку згодом, як і все нове, назвали Нова Земля.
Планета майже нічим не відрізялася від тої, на честь якої її назвали. Склад повітря, води і землі був аналогічним. Рослини, тварини... Тільки от людей не було.
Через два тиждня на Новій Землі зявилось перше місто, через три місяці планету було повністю заселено. До кінця року був повністю налагоджений міський, міжміський та міжпланетний транспорт. З'явився власний всепланетний інформаційний канал НВІК (новий всепланетний інформаційний канал). Тож планета дедалі більше ставала схожою на оригінал, а ще через кілька років вони стали, як дві краплі води.