Художник діву малював:
Яскраві фарби - чисті очі,
Її до болі він кохав,
І плакав у покровах ночі.
Він малював у небесах
Свою любов крилату, ніжну,
Писав про очі у листах,
Писав про душу її сніжну.
Вона ж, незанючи нічого,
Кохала іншого давно,
Сиділа тихо біля нього
І слухала слова його.
Листи писавши ті, художник
Ніколи їй не віддавав,
І увесь час, як тільки можна
Її лиш очі малював.
В щасливий день її весілля
Він зовсім тихо підійшов
І серед шумного застілля
Презент поклав він і пішов.
Пройшли роки, вона шукала
Художника таємного того.
Чекала, що прийде, не знала,
Що вже давно нема його,
Що, помираючи, він пензлем її лиш очі малював,
Він все життя беріг той образ, він все життя її кохав...
14.03.2010
