Не знаю як описати це відчуття…
груди пробиває струм
останнє «бах-бах» втомленого серця
циклічно і водночас прямолінійно
так наче читаю Маяковського
дивлюсь на Верлена
плачу по Зюскінду…
дивний напівстан
холод і тепло водночас
на губах присмак миш’яку та меду
щось схоже на пісок
з екстрактом соленої води
один день без нічних проявів роси
подібний на тебе такого розгубленого і сумного
коли нема чого сказати
казково і реально
Не знаю як назвати це почуття…
