Дивлюсь у небо. В безкраю височінь
Десь там загублені відспівані куплети
В яких, мої стрімкі падіння й злети
Й їхнього сенсу прохолодна тінь
Дивлюсь. Вже й скоро зорі блиснуть
Вогнями спогадів і полум’ям жаги
І саме, коли просто жити до снаги,
Кохання – серце, рими – скроні
тиснуть
Отак завжди я тихо входжу в ніч
Слідкую, як народжується «завтра»
Як гріють молодість,- розлога
пісня й ватра,
Написані під журавлинний клич
