Для всех нас просто нет,
Отключен телефон.
В глазах надежды свет,
Признаний полутон...
Ця пісня стала початком і кінцем. Ні, не так. Кінцем і початком.
Під неї я плакала, втративши, як мені здавалось, кохану людину. Тіло звивалось від незрозумілого болю, що так нещадно різав десь всередині в районі грудей. Кажуть, там душа. Я дуріла, хотілось лізти на стінку, битись головою об щось тверде, тільки щоб викинути звідти його слова: «Чи я тебе ще люблю? Незнаю. Не розумію. Пусто». Ось і все. А я собі уявляла – кохання до гробу, щасливе життя, діти, такі ж зеленоокі та чорняві, як і він. І тут, - бац! Нема. Як повітряна кулька, лопнула від занадто
перегрітого повітря літа. А це був тільки червень. І наш з НИМ кінець.
Під цю пісню я танцювала з тобою. Може, то неправда, що я зовсім не мрію про наше майбутнє. Не хочу признаватись собі в цьому. Боюсь, що все пройде, як і з НИМ. Ти появився в моєму житті так... ні, ти впав з неба мені на голову, збив з ніг і навіть не вибачився. Я не була готова до тебе. Тобто, до тих почуттів, що з’явились в моєму серці. Хотіла написати «знову з’явились», але то не так. Бо такого сильного і рідного почуття я ще не знала. Напевно я щось не так пишу. Ти знаєш, ти сам все це знаєш. Кожним дотиком, кожним поглядом, кожним словом ти видаєш себе (і мене) в тому, що ми двоє попали по самі нікуди.
...Твоя нежность меня пленила с первых минут, окутала, навсегда....
Я тобі стільки раз розказувала про нашу зустріч, ьщо ти вивчив всі подробиці. Мене зачарували твої очі, в які я ніяк не могла подивитись перші 15 хв., а потім, вже в піцеріїї, смакуючи твій десерт і слухаючи історії з твого життя, все-таки подивилась. І все. Я не могла відірвати погляду. Додому їхала, розуміючи, що це була перша і остання зустріч. Помилилась. На наступний день вона знову повторилась. А ще через тиждень відбулась дивна і довгоочікувана ( для мене і Марти) розмова. Я сказала «Так», бо сказати «Ні» не повертався язик. За ці 2 букви я би потім жаліла все життя.
Свет луны сквозь окно,
наши тени как в кино…
Після 26 серпня наші стосунки різко змінились. Можна сказати, пішли на поправку. Ми провели 2 доби разом, за містом, в такій блаженній красі і тишині!.. а ще в нас була чудова весела компанія. Ти змерз, і я тебе зігріла, хоча й злилась. Пам’ятаєш?! Було досить смішно шукати красовки в 1 ночі. А потім знайти їх зранку під деревом біля столу.:)
Не можу забути того відчуття, що прийшло до мене, відколи почула цю пісню. Це про нас. Незнаю, чому. Просто я так хотіла, щоб ти закохався в мене, без тями, палко, шалено. Щоб був ніжним зі мною, щоб тримав, не відпускав, беріг.
Я хотіла( і хочу) бути для тебе завжди найкращою, єдиною, коханою. Навіть, чесно
кажучи, я хотіла, щоб твої друзі заздрили тобі( по-доброму), що в тебе така дівчина.
... Сльози из глаз,
Я ухожу не навсегда, а в последний раз...
Це було недавно. Це було боляче. Це було важко. Жахлива перспектива твоєї відсутності аж рік. Мене це вбивало. Я дуріла. Я незнала, що тобі казати. Банальне «Я буду тебе чекати»? Ти і так це розумів і знав. Відчував.
Були сльози. Було мовчання. Ми не змогли багато чого сказати. В такі хвилини розумієш, наскільки ми дорогі один одному. Я ніколи не зможу передати ту біль. Безсила, не можу нічого зробити, щоб залишити тебе
тут. Я плакала навіть біля тебе, хоча ти цього не любиш. Ти мовчав. Розумів.
Ты и я, пока смерть не разлучит нас, вместе, каждый час, как в цыганской песне. Я люблю тебя, и пусть весь мир треснет, допьем вдвоём прелестный этот яд.
Загроза минула. Ми сваримось? Ні. В нас просто маленькі непорозуміння. Але це все швидко минає, ми знаємо, як знайти спільну мову після таких ситуацій. Чим більше ми проводим часу разом, тим швидше проходять ті години. Це мине також. Все минає. Кохання вічне.
Если бы не ты, я бы жить устал…
Деколи ти кажеш мені такі слова, що серце завмирає. Ти робиш це досить рідко (щоб не приїдалось?!), але я всі памֹятаю. Навіть ті, самі перші, 28.08.2007р.:
«Ты меня полюбишь, малышка..»
ID:
117188
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.02.2009 19:37:18
© дата внесення змiн: 19.02.2009 19:37:18
автор: Айстра
Вкажіть причину вашої скарги
|
Пишіть ще такі гарні твори 
