Поки горить свіча, я збережу мовчання.
Поки горить свіча, я небесам вклонюсь.
Поки горить свіча, молюся не востаннє.
Поки горить свіча, душею окрилюсь.
А навкруги – блаженний світ надій.
А навкруги – безмежжя сподівання,
І я стою у вирі цих подій,
В руці свіча – мій символ існування.
Колись, напевно згасне та свіча.
Вже полилися її перші сльози,
Та чиста віра в серці не згаса,
Вона живе, а в серці згаснуть грози.
І хай в моє життя ввійде страждання,
Хай буде все не так, як я хотів.
Лиш знаю те, що це не покарання,
А це очищення від вчинених гріхів.
Поки горить свіча, я збережу мовчання.
Поки горить свіча, я небесам вклонюсь.
Поки горить свіча, молюся не востаннє.
Поки свіча горить, душею окрилюсь.
І як Леся, я буду крізь сльози сміятись.
Буду пити душею терпке каяття,
Тож тепера ніколи мені не зламатись.
До своєї Голгофи нестиму хреста!
Поки горить свіча...
