|
Я мрію побувати на Поліссі,
У тих краях, де Леся проживала,
Конвалію знайти там на узліссі,
І доглядати, щоби не зів’яла.
А, може, у притуленій хатині,
Там, на горбочку, де червоні вишні,
Дівча зустріну в вишитій кофтині
З віночком, у якому квіти пишні.
І я впізнаю Лесю Українку:
Допитливі сіро-блакитні очі,
Коса, в ній стрічка кольору барвінку,
Чарівна мова і слова пророчі.
У погляді – велика сила волі,
Любов безмежна і глибока туга,
І біль, і сум, і всі дарунки долі,
Рішучість, волелюбність і напруга.
І я нарву з найвищої черешні
Червоних ягід. Радо почастую
Усіх дітей. Смакують хай сердешні.
А Лесі вчинком радість подарую.
Я лину у Колодяжне думками,
Туди, де мрії Лесині літали
Голубкою під небом, над полями,
Благаючи, щоб крил не обтинали.
Я з радістю подав би Лесі руку,
Щоби, спіткнувшись, дівчинка не впала,
Бо хоч болить, не вимовить ні звуку:
За гордість, за усмі́шку біль ховала.
Спитав би я, про що весна співає,
Про пісеньку води з гір на долину
І про сопілку, ту, що серце крає,
Про Мавку, Лукаша, вербу, калину…
Я свою мрію ще колись зустріну.
Вклоняюсь низько Лесиному слову
Про волю, боротьбу, про Україну,
Про правду, силу духу й рідну мову.
© Галина Брич
ID:
1034620
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Присвячення
дата надходження: 03.03.2025 23:51:56
© дата внесення змiн: 03.03.2025 23:51:56
автор: Галина Брич
Вкажіть причину вашої скарги
|
