ОРДА ВОЮЄ НА ТЕРЕНАХ НАШИХ
Орда воює на теренах наших,
Звучить тривога, ворог нас вбива,
І горем в нас наповнилися чаші…
Таке уже роки́ у нас трива.
Й нема, як бачим, ні кінця, ні краю,
Й щоразу гірше й гірше все стає,
З землі, що схожа на частинку раю,
Суцільна вже руїна постає.
Нема ні дня без вибухів й тривоги,
Нема ні дня, щоб тиша в нас була́,
Мінує ворог і поля́, й дороги,
І кров в людей стікає із чола.
Спокійно ніч не можемо прожити,
І день ніко́ли в тиші не мина,
Доводиться героїв хоронити,
Виною в цьо́му – ворог і війна.
Упир одинський віддає накази,
Й радіє вбивця нашим всім смертям,
І лізе нечисть, наче метастази,
Ми змушені прощатися з життям.
Чи дочекаєм МИРУ й ПЕРЕМОГИ?
Чи буде над ордою Божий суд?
Та й чи замовкне той сигнал тривоги?
Чи буде жити в тиші весь наш люд?
01.12.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
[youtube>[youtube>" frameborder="0" allowfullscreen>" frameborder="0" allowfullscreen>
ID:
1028995
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 21.12.2024 09:23:22
© дата внесення змiн: 21.12.2024 09:23:22
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
