ОРДА ВОЮЄ НА ТЕРЕНАХ НАШИХ

ОРДА  ВОЮЄ  НА  ТЕРЕНАХ  НАШИХ

Орда  воює  на  теренах  наших,
Звучить  тривога,  ворог  нас  вбива,
І  горем  в  нас  наповнилися  чаші…
Таке  уже  роки́  у  нас  трива.

Й  нема,  як  бачим,  ні  кінця,  ні  краю,
Й  щоразу  гірше  й  гірше  все  стає,
З  землі,  що  схожа  на  частинку  раю,
Суцільна  вже  руїна  постає.

Нема  ні  дня  без  вибухів  й  тривоги,
Нема  ні  дня,  щоб  тиша  в  нас  була́,
Мінує  ворог  і  поля́,  й  дороги,
І  кров  в  людей  стікає  із  чола.

Спокійно  ніч  не  можемо  прожити,
І  день  ніко́ли  в  тиші  не  мина,
Доводиться  героїв  хоронити,
Виною  в  цьо́му  –  ворог  і  війна.

Упир  одинський  віддає  накази,  
Й  радіє  вбивця  нашим  всім  смертям,
І  лізе  нечисть,  наче  метастази,
Ми  змушені  прощатися  з  життям.

Чи  дочекаєм  МИРУ  й  ПЕРЕМОГИ?
Чи  буде  над  ордою  Божий  суд?
Та  й  чи  замовкне  той  сигнал  тривоги?
Чи  буде  жити  в  тиші  весь  наш  люд?

01.12.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024
[youtube][youtube][/youtube][/youtube]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР