По заметеній снігом стежині,
До замерзлих віконних шибок,
Мов по морю на брилі-крижині,
Приплив сон в потаємний куток.
А вже там, у затишній оселі,
Почав плутати плани й думки,
Змішав мрії сумні та веселі,
Набив ними торбини й сумки.
Сірі будні у снах оживали,
Й фантастичний незвіданий світ,
То очей ворушились піали,
То думки вилітали в політ.
Віщий сон вночі снився сьогодні,
Підказав, як знайти вірний шлях,
Та підказки лишились в безодні,
Зачинивши свідомість на цвях.
14.12.2024
