Горобчик тихо плаче під стріхою
За друзями, що в вирій відлетіли...
Так страшно перед лютою зимою,
Його не взяли, бо маленькі крила...
Сумує за птахами, хму́рить осінь,
За сонечком сумує в небі просинь,
Земля, колись палким теплом зігріта,
Сумує, ну́дить за гарячим літом ...
Хмаринка слізно плаче ген над гаєм,
Їй вітер ніжно слізки витирає
Листочками, що з гілочок збиває
І в височінь, до неба піднімає...
- Всі плачуть... - Осінь мовила з журбою :
- Прийде зима, поплачете за мною ...
15.11.2024 р
Іллюстація з казочки Тетяни Прокоф’євої «Пані Зима»
https://mala.storinka.org
Сумно. Але ж все минає. Пан Віктор написав, що в них на Тернопільщині нема горобців, мабуть, вони всі до нас на Одещину прилетіли, бо сама бачила, як обліплювали дерева цілими зграями.
Але ж все минає. 
Пан Віктор написав, що в них на Тернопільщині нема горобців, мабуть, вони всі до нас на Одещину прилетіли, бо сама бачила, як обліплювали дерева цілими зграями.
Часто сумуємо за тим, що минає... 
Минає час і згадка про осінь теж буде в серцях! 
