Що там, за дверима, як кажеш «Бувай»?
Я буду? Не був? Та мовчить старий плай.
В наступному вересні? Градом? Нехай.
Я знаю, що знов буде осінь.
Куди заведе ще не пройдений шлях?
Чи вдосталь прочан пам’ятає земля,
Хто слідом життя собі день вистеляв,
Не просячи милості й досі?
А скільки доріг загубилось в імлі?
Що, знову ледь-ледь? А раніше могли.
І я б розповів тобі де і коли,
Якби там не стало ще гірше.
Усьому під сонцем відміряний строк.
Я знаю, ти першою спустиш курок.
Так, впертість старанно тримала мій крок,
Лишив тільки спогади й вірші.
Побачимось знов? Уві сні? Наяву?
Почуєш мене, якщо я позову?
Дійду, добіжу, долечу, допливу
Та долі не cдамся без бою.
Що там, за дверима, як кажеш «Бувай»?
Я буду? Не був? Та мовчить старий плай.
Ну, що, тихий суме, час кличе, вставай
Нам знов по дорозі з тобою
