* * *
Я знаю:
ти – мудрий, ти словом багатий,
у вірі за правду конфліктів пізнав ти.
Що прагнеш – не можеш,
що можеш – не вечір,
і тисне тягар повсякденний на плечі.
Ти виник на щастя.
Боги так веліли,
щоб ми наші душі в словах відігріли.
Ти римами дивно мій світ прикрашаєш,
до м֨ене мен֨е через вірш повертаєш.
Лягають рядками загадки-питання,
без сну зустрічаємо часом світання.
Закінчаться якось невільні розлуки,
і стисне до болю любов наші руки.
