Сер Адольф Зельтцер сидів у мʼякому кріслі навпроти екрану телевізора, смакував своє улюблене вино і насолоджуючись ранком, дивився як з великого екрана зелена жаба розповідала новини вчорашнього дня у світі.
Людські обличчя дикторів швидко набридали і до того ж могли робити різні лексичні помилки, а велика зелена жаба ніколи не помилялась. Цей образ запропонував якось ШІ і науково виважено обґрунтував це тим, що зелений колір найкраще заспокоює, а жаба серед усіх звірів, які є несвідомими слугами Машіаха, найбільш віддана його справі.
ШІ також пояснив людству навіщо бог створив людину — найскладніше питання будь-якої релігії. Звірі є несвідомими слугами Машіаха, а людина — це свідомий слуга, який любить свого хазяїна. Що кожна дитина з народження є дитям Машіаха і тому має його любити. З народження дитина отримувала рівень 0 — це рівень “прайвет всемогутнього”. Далі, в залежності від її успішності, до 20 років вона мала досягти рівня “молодшого слуги всемогутнього”. В залежності від ступеню віри та відданості Машіаху юнаки і дівчата отримували підвищення аж до рівня старшого і головного слуги. Надалі ШІ, оцінюючи старання і регулярність поклоніння Машіаху, на основі конкурсу обирав серед них тих, які були гідні звання “героїв Машіаха”. Цей рівень уже не передбачав необхідності працювати і відвідувати щотижневі зібрання “слуг”, а був зобовʼязаний раз на місяць у прямому радіоефірі прославляти велич Машіаха та розповідати про його подвиги. Найвищий рівень “героя” призначався тим, хто найбільш досконало і красиво розповідав про майбутні здобутки всемогутнього і вони переходили на наступний рівень “свідків Машіаха”. Привілеїв там було ще більше. Найвищим званням в цій номінації були “праведники”. Вони мали честь фінансувати апарат Машіаха і декілька разів бачити його. А також могли звертатися до нього через відданих “обраних Машіаха”. Той, хто досягав рівня “героїв” отримував звання, титул і герб, який передавався у спадок до третього коліна, а з рівня “праведників” до сьомого коліна нащадків.
Ті хто не вірив у могутність Машіаха, а сповідували застарілу віру у Ісуса Хреста, визнавались язичниками-християнами і здебільшого позбавлялись перспектив особистого зростання. В окремих випадках могли бути позбавленими спадкових привілеїв та бізнесу.
Від застарілих виборів людство відмовилось. Навіщо витрачати час і гроші, якщо ШІ з вірогідністю 99, 9% визначав найбільш досконалого претендента? Цей крок був вимушеним під час введеного воєнного стану ще більше ста років тому, але ця ідея так сподобалась, що від примітивного голосування вирішили відмовитись.
Тож сер Адольф Зельтцер сидів у мʼякому кріслі і дивлячись на зелену жабу писав, творив нову проповідь до свята. Текст “Нового Заповіту Машіаха” не дозволяв надто вільно сумніватися в його недосконалості, тому промови в законодавчому порядку мали починатися словами “Слава Машіаху!”, а закінчуватися обовʼязково “...да буде воля великого Машіаха!”.
Дуже мало народів ще існувало на Землі які не були охоплені цією релігією. Зелена жаба, використовуючи технології гіпнозу та НЛП, за півгодини перегляду могла зробити з розумної людини кого завгодно: люди починали вірити що вони нащадки Чингізхана, Сталіна, лейтенанта Шмідта, бастарди Святого Моісея і королеви Марго, царя Соломона і Ліліт, фараона і інопланетян. Саме тому ШІ, за допомогою сучасних програм чітко слідкував скільки часу кожна людина дивиться на “зелену жабу”...
(далі буде).
