Колись давно в якесь там свято,
Що святкувало все село,
У клуб людей зійшлось багато
Й доволі гамірно було.
Можливо, то були́ обжинки:
Хміль закінчили обривать,
Але за працю трудомістку
Потрібно радість людям дать.
Тож запросив тоді Хмелівський
(До речі, він був керівник)
Місцеву та відому зірку,
ЩОб в той концерт додати шик.
І ось виходить на ту сцену
Співак відомий Коляда,
Та на баяні дуже вправно
Акорди ніжні набира.
І неслась музика чарівна
Далеко з клубу аж за гай,
І атмосфера в залі мирна:
Спокійна, наче справжній рай.
Й помі́ж людей в маленькім залі,
Тихенько сидячи в кутку,
Ще молоденька Слюсар Галя
Вслухалась в музику оту.
І хто б сказав. то б посміялавсь
Тоді в обличчя за брехню...
Проте життя всіх поєднало:
Із трьох доріг сплело одну.
Де був Олесь, а де Хмелівський,
Й якась там Галя у кутку...
Разо́м тепер ми - люди різні
Пісні плекаєм в сповитку.
Тепер стараємось, мудруєм,
Вкладаєм душу у слова,
З надією, що хтось почує,
Щоб в серці пісня ожила.
