Не тільки, вперше наївшись мандрагор, (1)
Блукали в Лімбаху(2) жінки шалені,
Не тільки Данте (3) й тверезий Піфагор (4) -
Я теж там був... пригадую з жалем я!
Чи був? - слід в дюжині томів доводить!
Карлякати?.. Думки тісняться, тяжко;
Втомився я! Поїхати б на води (5) -
Я вже навештався у Пеклі - каже!
Поїхати б кудись у спішній справі,
І з очманілим видом вдаль дивитись,
Лічить століття, як гриби у гаю,
Людей, епохи! - гамузом звалити -
Вмить бути там і тут - сьогодні й потім,
Як це представив вище або нижче,
Й всерівно вирватись за ці ворота,
І пам’ятати, в Пеклі був раніше!..
Запитуєш: "Такий багатотрудний,
А з ким з близьких людей знайомство вів?"
Немає там братів, сусідів, люду,
Там - тільки досліди з душами братів!
Там почуттів нема, є їх причини,
Взаємообліку ведеться повість,
Подібно до безглуздої машини,
Яку ввімкнув удар чи випадковість.
Немає там мети, сама рутина
Заржавлена - відсутні в ній віки -
Епохи - ночі - дні - лише години
Б'ють, мов вколочують тупі гвіздки.
З якої цифри відлік починати,
Коли фатальності штрикне острога,
Не знають зовсім, як? Куди? Гарматі -
Провадити лічбу годин не змога!
Тоді знайомий з власною вагою,
Коли береш на себе керування:
Тут твоя вартість постає нагою -
І ось ти бачиш, хто ти?.. без питання
Скільки у Часі називали любим?..
Можливо знали імена твоїх дідів,
Ти бачив - скільки? Сам собі облуда
Зі звички? Тону? Стилю? Чи - зразків?
Щоразу з тебе, як зі скіпок смольних,
Летять довкола іскри вогнянисті;
Гориш, не знаєш, чи стаєш ти вольним,
Чи ні на що твоє не пригодиться?
Чи ти залишиш попіл і палання,
Що буря кине в бездну? - чи постанеш
З-під попелу зірковим діамантом,
Звитяжним вічності світанком!...
Це говорити, ще й комусь доводить,
Що я там був? - подумати нестерпно;
Втомився я... поїхати б на води -
В дорозі не розказують про Пекло.
Попутник кінний мав міцну статуру,
Не був нікому вірний, лиш своїм,
Не знав історію, архітектуру,
Мовчав як пам'ятник, бо пам'ятник як він!
У два кінці проїхать хочу шляхом
Країн, століть, до простору границі,
Границі? - часом... сидячи в кульбаці (6)
Чи бачиш, цілий небозвід - провінція?
Уривок з драми "За кулісою"
(1) Мандрагора - рослина, корінь якої має наркотичні властивості. За легендами, мандрагора, коли її виривали з землі, випускала крик, що вбивав людину. Давня література містить інструкції, як вирвати коренище і не бути вбитим. Наприклад, Йосиф Флавій радив обкопати навколо корінь, потім прив'язати до нього пса і піти геть. Пес буде намагатися вирватися, висмикне коренище і загине замість свого господаря. Лоран Кейтлан (c. 1568—1647) стверджував, що мандрагора проростає під шибеницями на землі, куди потрапила сперма повішеного злочинця.
(2) Лімбах (limbus, теол.) - прірва, місце для нехрещених осіб, які не вчинили гріх.
(3) Данте Аліг'єрі (1265–1321) - італійський поет, політик, якого вважають батьком італійської мови. Найвідомішим його твором є Божественна комедія, що містить образи Раю, Чистилища та Пекла, причому поет розміщує своїх політичних опонентів у пекельних колах. Коли біла фракція партії гвельфів, з якою був пов’язаний Данте, програла політичну битву з чорною партією, йому довелося залишити рідну Флоренцію і провести решту життя в еміграції; він помер у Равенні.
(4) Піфагор (бл. 572 - бл. 497 р. до н.е.) - філософ, математик і грецький містик.
(5) на води - на курорт.
(6) кульбака - сідло з високою лукою
https://www.youtube.com/watch?v=kA18zO6-mgU Cyprian Kamil Norwid W pamiętniku
Nie tylko, pierw się najadłszy mandragor,
Błądziły w Limbach szalone kobiety,
Nie tylko Dante i trzeźwy Pitagor -
Byłem i ja tam… pamiętam, niestety!
Że byłem? – tomów dwunastu za dowód!
Pisać?...sił nie mam, bo myśl mię udławia;
Jestem zmęczony! Wolę jechać do wód –
Nie na wyjezdnem się o Piekle – mawia!
Wolę gdzieś jechać w pilnym interesie,
Patrząc przed siebie z obłędu wyrazem,
Wieki potrącać, jako grzyby w lesie,
Ludzi, Epoki!... mieszać wszystko razem –
Być tam i owdzie – w on czas, dziś i potem,
Jako się wyżej albo niżej rzekło,
A nie równiejszym wracać koło-wrotem
A nie odpomnić, że zwiedziłem Piekło!..
Lecz pytasz: ”Owdzie, co? Tak wielce trudzi,
I które z bliskich spotkałem postaci?”
– уTam! Braci nie ma, ni bliźnich, ni ludzi,
Tam – tylko studia nad sercami braci!...
Tam uczuć nie ma, tylko ich sprężyny,
Zdające z siebie wzajemny rachunek,
Do nieużytej podobne machiny,
Puszczonej w obieg przed pęd lub trafunek
Tam celów nie ma, lecz same rutyny
Pozardzewiałe – i nie ma tam wieków –
Dni – nocy – epok – tam tylko godziny
Biją, jak tępych utwierdzanie ćwieków.
Nie określone pierwej cyfrą stałą,
Lecz fatalności pchnięte raz ostrogą,
Nie znaczą wcale, co? Kiedy? Się działo –
W godzinę wybić liczby jej nie mogą!
Wtedy to próba jest, wtedy jest waga,
Ile? Nad sobą wziąłeś panowania;
Wartość się twoja ci odsłania naga –
I oto widzisz, ktoś-ty?... bez pytania
I ileś zwał się tym lubowym w Czasie?...
Lub byłeś zwany imieniem twych dziadów,
Widzisz – i ile? Nabrałeś sam na się
Z tradycji? Tonu? Stylu? Lub – przykładów?
Coraz to z ciebie, jako z drzazgi smolnej,
Wokoło lecą szmaty zapalone;
Gorejąc, nie wiesz, czy? Stawasz się wolny,
Czy to, co twoje, ma być zatracone?
Czy popiół tylko zostanie i zamęt,
Co idzie w przepaść z burzą? – czy zostanie
Na dnie popiołu gwiaździsty dyjament,
Wiekuistego wa zaranie!...
Lecz – prawić o tym i prawić na dowód,
Że byłem owdzie? – myśl sama udławią!
Jestem zmęczony… wolę jechać do wód –
Nie na wyjezdnem o Piekle się mawia
Wolę wsiąść na koń z jakim drabem, który,
Prócz ze swoimi, nierad bywać z nikiem,
Historii nie zna, ni architektury,
Milczy jak pomnik, będąc sam pomnikiem!
Na dwu-krańcowe wolę ruszyć szlaki
Krajów i wieków, gdzie przestrzeń granicą,
Granica? – czasem… i gdzie, znad kulbaki
Patrząc, firmament cały?... okolicą?
"Za kulisami"
