Величний образ дорогої позолоти,
Цілунки осені, ще поки, скромні й ніжні;
Та жернов часу квапиться молоти,
І все покриє саван білосніжний.
Немов кохана, що в ночі була,
Чий силует розтанув на світанку.
Із теплим подихом пурпурного крила,
З під самих крон злітає листя ранком.
Холодять ріки ще гарячу кров,
І задощать сльозами темні хмари;
Для кожної пори - своя любов,
Свої спокуси і свої примари.
Величний образ ювелірної роботи,
Дніпровські кручі, обрій дивовижний.
Осінні чари - виключні чесноти,
Та все покриє саван білосніжний.
30.Х.23