Ця жінка – творча особистість,
Вона – художник і поет,
І загадкова таємничість
Її підкреслює портрет.
Вона як довгождане літо,
Що випромінює тепло,
Бо словом може обігріти,
Підтримать, щоб там не було.
Здається, завмирає й космос,
Коли співає у тишІ..
Бо має ангельський цей голос,
І спів торкається душі.
Для діток ніби фея з казки,
Що в світ чарівний занесе,
На сторінках книжок у красках
Барвистий світ скрізь оживе.
Уміє слухати природу:
Як ген струмочок жебонить
І не шукаючи десь броду,
Він навпростець вперед летить;
Уміє розмовляти в травах,
Із вітром про чужі краї,
З серпанком в зоряних загравах,
Коли співають солов’ї.
Всі ті розмови незвичайні
На полотні знов оживуть,
Як пензлем й фарбами охайно,
Детальку кожну занесуть.
Валюша, як чарівна фея,
Все те відтворить в полотні.
І є ще задуми й ідеї..
Хай Бог наснаги дасть тобі.
Щоб усі задуми здійснились,
І праця плідною була,
На творчій ниві зародилась
І злету успіху дала.
