Дерева складають руки
В молитві перед хрестами
І море у них розпуки –
На тисячу літ ще стане.
Рясніють могили в полі,
А в них – козаків без ліку,
Упали вони за волю,
Жадану таку з правіку.
На груди впаде дорога
І щезне курганів слід.
Лишень пам’ятають в Бога
Останній на смерть похід.
Там ходять фантомні болі
Та коней прозорі тіні.
А світ таки збожеволів:
Дозволив, щоб в Україні…
Кружляють орли у небі,
Тривожать самотній степ.
Справляють епохи треби
Парадом усіх планет.
