За мною третій день вже ходить Правда,
Питається: "Чому мовчиш і досі
Та справі цій ти не дала ще раду?
Секрет у серці потаємки носиш?.."
Все розказати я сама воліла б,
Та тільки вже не раз вогняну квітку
Я віддавала іншим. Водевілем
Закінчувалась щира оповідка:
Гінця таврують, наче він — причина,
А справжній винуватець — чисто янгол.
Кажу собі невпинно я: "Мовчи-но!
Інакше прилетить плювків з десяток".
Ох, краще вже нічого і не знати!
Бо, схоже, я вчиню-таки цей злочин.
Чом воля — не міцні й надійні ґрати?
Чом на свободу лине Правда так охоче?
