***
Живу я тихо --
Не тужу :
Сам собі --
Служу..,
Довгий язик
Ховаю,
Бо все, що мав --
Знаю,
А тому...
Нікому не служу --
Лише, трохи тужу
За тими часами
Молодими,
Коли мав сили
Живими,..
Коли дівки
Проходу не давали,
А спати до себе
Вкладали
І.., лише, тепер я
Розумію,
Що життя дійти
Не зумію
До тої риски
Додатку,
Яким не жалію
Статку,
Що тратив на них --
Чарівних,
Бо мав сенс в тому
Днів всіх,
Коли тепер вже я :
Живу,
Не тужу --
Сам собі
Служу,
Бо так лише воля
Пізнається,
Яка раз козаку
Навік дається,
Де
Вільний у всьому
Є,
А в тому життя
Снує..,
Коли рабів до Раю --
Не пускають,
Бо
Там жінки владу
Мають..,
Тому козакам
Окремий Рай
Збудували,
Щоби жінок
Не спокушали,
А на уходах пізнавались
Та у Січі домашній
Плекались --
Під недремним оком
Дайви,
Яка нитки долі снує,
У клубки збирає
Та на зберігання козакам
Дає,..
Бо ніхто тих ниток
Не вкраде,
Якщо козак на сторожі
Варту має,..
А тому :
Живу я тихо --
Не тужу,
Сам собі -- козаком,
Служу...
--------------------------------------------
25.07.2022; Paris (A-a)
=======================
Autor :::
Katynskyy Orest (Катинський Орест)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975447
==================================
ID: 975447
