І
Розквітла вишня у моїм саду,
Біліє цвітом наче наречена,
А я дивлюсь і бачу в ній свою
Доросло-юну донечку в світлинах...
ІІ
Блукав світами пошуками мрій,
Скарби життя складаючи у скрині,
Та лиш тепер пізнати я зумів,
Що найцінніший скарб в моїй дитині...
Пр.:
Рідна, прийми...
Подивися в мій бік і затримай свій погляд на мить.
Потяг образ відпусти на всі колії світу.
Доню, прийми...
Я прошу тебе, рідна... Розлука нестерпно болить.
Дай сивині у обійми розмови летіти...
Доню, пробач...
Я душею і серцем благаю, дитино, пробач...
Вкрадені дні, що життя огорнули сльозами.
Рідна, пробач...
Ти у собі й мені́ мене, моя кровинко, пробач
Батька, що йде на колінах твоїми слідами...
ІІІ
А час минає відліком років.
Мої літа збираються у вирій...
В оте далеке нині вже не вспів...
Чи встигну я знайтись у мрії сивій?...
Марія Дребіт
18.05.2023 Португалія.
