Гей, ви дні неупинні, нестримні роки!
Так багато лишИлось позаду.
Мені ж хочеться ще навесні пелюстки
З польової ромашки зірвати .
Дуже швидко промчався буланий табун,
Несучи жовту осінь на гривах,
Зупинивсь недалеко в зимовім степу,
Білим став і чекає зрадливо.
Та я знаю, що варто лише підійти,
Й понесуться солОві у весну.
Але вірю, між ними знайдЕться один
Щоб мене до ромашок довЕзти.
Трохи сумний, та натхнений водночас Ваш проникливий і зворушливий вірш, все ж таки з вірою у кращі часи. Все, як у житті. Хай неодмінно знайдеться те, що принесе у житті розраду. З повагою і теплом.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Як на мене, то і не сумний мій вірш. Весна і літо життя, як і пори року, має властивість відходити в минуле. Та ще не вечір
я мав на увазі, що тільки трошечки сумний, бо завжди те, що залишилося лише в спогадах навіює сум тим, що вже було. Та неодмінно ще і буде те, що на краще. Бо ще не вечів.
