За туманами літа, настояними чебрецями,
Де полоще свої босі ноги нещадний світанок
Коли ніч відступає, спаливши бажання безтямні,
День настане.
За кружляючим листям, що осінь розносить по саду,
Де і вітер хмільний від осипаних яблук червоних,
Опускається небо на землю дощем зорепаду
Та й в долоні.
За снігами пустими, де шлях між заметами стерто,
І закутались тіні у іній ранковим морозом,
Щось в долоні мої упаде й запече так нестерпно.
Мабуть, сльози.
Та як березень знову до чорного сніг зацілує,
Сонце в краплях обізветься піснею голосною,
Захолоджені з ночі долоні свої простягну я
За весною.
нові форми - завжди цікаво читати, а якби всі четверті рядки ще би між собою були повязані і римувалися було би мегакруто або як варіант внутрішнє римування додатково у середині самого рядка
бачу що є натхнення - як додатковий стимул пропоную
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудова поезія!
За туманами літа, настояними чебрецями,
Де полоще свої босі ноги нещадний світанок
Коли ніч відступає, спаливши бажання безтямні,
День настане.
Дай Боже щоб чисте небо й дні мирні ,сонячні втішали наші душі...А сльози,щоби були сльози щастя Й Бог дав діждатися нам перемоги!
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00