Правдивим закрили роти,
Осміяним вік вкоротили,
Прибили до ніг кайдани,
Дивися ми віру пропили,
Проїли у ямах смердячих,
Бажаючи скиснути вмить,
Щоб сліз покоління не бачити,
Землею ховали убивць.
Ніхто їм не крикне услід,
Нам досить ярма і недоїдків,
В канавах пухлина росте,
Розлючена ненависть криє,
Придавить за горло скрипить,
І ниє у череві злоба,
Давай калічить і бить,
Суворо пекти на камінні.
Але озирнулися ми,
Руїни лишились за нами,
Усе зруйнували, знесли,
На спинах, горбах онімілих,
Коли ти ридав і моливсь,
Не знаючи спокою в серці,
Ховався, тікав і дурив,
Себе одурив до кісток,
У поті дорогу мостив,
До світла у темряві марно.
Тож вирвуть тебе із землі,
Щоб гепнуть тілом ослаблим,
Забутим родинам і бідним,
Де вічний голод і гнів,
Там твердне байдужість нахабна,
І повна принижень, образ,
Чекає на слово правдиве,
Від завжди підкупних потвор.
Але все минеться і зникне,
Без віри не пройде життя,
І там серед плачу і стогону,
Де краще б не билось життя,
Народиться нове пророцтво,
Що з темряви люд поведе,
До чистої віри у совісті,
У гідності міряє крок.
Але на серці лишився,
Жахливий кривавий рубець.
Вела нас війна проти стогону,
Дитячих зітхань і каліцтв,
Де вірити тяжко у Бога,
Коли під пострілом йдеш,
Де чутно відгуки смерті,
Життя покотилося вниз.
А скільки правди убито,
Замучених солдат і жінок,
Ніхто не пізнає антихриста,
Здирає він шкіру людей,
Дивись як душі збирає,
У темряві вічність тремтить.
Небудь байдужим у змові,
Спини потоки крові,
Спини насилля і злобу,
Лиши надію на завтра,
Без болю, без криків, без ран,
Спини підкупність і злобу,
Тоді ми зложимо голову,
Щоб правда у світі жила.
ID:
981075
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 23.04.2023 18:32:27
© дата внесення змiн: 23.04.2023 18:32:27
автор: Ти не осліп
Вкажіть причину вашої скарги
|
