Богдан-Олег Горобчук. Теперь я кажусь таким маленьким…
Из цикла «Птицы на запад от Via Domitia»
*
теперь я кажусь таким маленьким
что меня подстерегает кот
едва ли больше соринки сороки
застрявшей в венике сосны
а ночью я был в полнеба
тяжёлый и тёмный
но всё равно незаметный для посторонних
зависал над домом над микрорайоном
вслепую ощупывал голову изнутри
в поисках остатков сновидения
я был таким большим и неуклюжим
что проглотил ненароком калейдоскоп утра
и на зубах захрустели
осколки птичьего пения
ракушки апрельских листьев
какая-то деловая бижутерия
внезапно я стал уменьшаться
я уменьшался уменьшался
мир вытягивал темноту сквозь мои зрачки
а я всё уменьшался и уменьшался
через мгновение я лежал зафиксированный одеялом
как лента в косе
тяжело глотая птичье щёлканье
чуть больше соринки в венике
и лишь кот намекал мне каким я был
пытаясь выцарапать из моей ноги
застрявший в ней пассажирский самолет
когда я так внезапно уменьшился
2020
(Перевод с украинского)
З циклу «Птахи на захід від Via Domitia»
*
це тепер я здаюся таким дрібним
що кіт чатує на мене
заледве більший за смітину сороки
застряглу у вінику сосни
а вночі я ж був на півнеба
важкий і темний
однаково непомітний для сторонніх
зависав над будинком над мікрорайоном
наосліп обмацуючи голову зсередини
в пошуках залишків сновидіння
я був таким великим і незграбним
що проковтнув ненароком калейдоскоп ранку
й на зубах захрустіли
скалки пташиного співу
мушлі квітневого листя
якась ділова біжутерія
раптово я почав меншати
я меншав меншав
світ витягував темряву крізь мої зіниці
а я меншав і меншав
за мить я лежав зафіксований ковдрою
як стрічка в косі
важко ковтаючи чиєсь тьохкання
заледве більший від сороки у вінику
і лише кіт натякав мені ким я був
намагаючись видряпати з моєї ноги
пасажирський літак що застряг у ній
коли я так раптово змалів