Чужі гріхи рахувати не смій,
Безліч у них брехливих подій,
Де нашу націю вкинули в бруд,
Трусяться виродки на душах святих.
Ми ще не вмерли і віра за нами,
Як прапор і крики дитячі в підвалах,
Але ми повстанемо із крові і сліз,
І ворога виженемо зі своєї землі.
Плюють нам в обличчя і дикість в очах,
Не раз відбирали у нас усе до зернини,
Чужими словами до смерті кормили,
Гнітили у тюрмах катували і били,
Але ми пережили тяжкі часи,
І чужого ніколи не брали,
Живимо правдиво і совісно
На згорілій і зотлілій землі,
На згорілій, але рідній землі.
