Минула остання зима,
Весна і літо, і осінь.
Вже мирного неба нема,
Нема і не було і досі.
Найдовша настала ніч,
І попіл замість сніжинок.
Лежатимуть пліч-о-пліч
Солдатів сотні стежинок.
У вибухах їх минуть
Останні солодкі роки.
Їхні серця збагнуть,
Що це їх останні кроки.
Співатимуть у садах
Пісні поминальні круки.
У чорних і темних хустках
Їм всі цілуватимуть руки.
Їм шану усі дадуть
У мить найтемнішої ночі.
У горі назавжди помруть
Покинуті очі дівочі.
Ніяк не минає ніч,
Ніяк не проходить морок.
І тисячі вогників свіч
Горітимуть днів ще сорок.
