Лютневе літо всім нам каже: прощавай!
На жаль, ми знаємо, що і таке буває.
Вирує пекло тут, де вчора квітнув рай,
І сонях, кулею прострілений, всихає.
Невдовзі північ, часом вибита межа,
І повні жмені дум нестерпно гонорових.
Страшних новин занадто чорна мережа,
Аж в небі янголів бракує для військових.
Вже надвечір'я над Азовом, меркне місто,
Загиблий спокій кожну душу розтина.
І ходить вітер між домів сумних, ребристих,
Де вкрала сонячні життя страшна війна.
Сьогодні літо всім нам каже: прощавай!
Бої до смерті не закінчуються й досі.
Вирує пекло тут, де вчора квітнув рай.
Знов Перемога переноситься... на осінь.
31.08.2022
Віктор ОСТРОУХ
