Крізь небо, розірване «градами»,
Падає дощ… теплий, як сльози…
Сьогодні грози… У країні моїй грози!
Із ненависними ракетопадами!
А літу байдуже – воно вмивається!
Горить жито… Що скажеш? – Спека!
Ворог виліз із самого пекла
Та чи ангели пекла злякаються?
Жаром дихає поле: стільки втрачено!
Стільки пройдено, а де ж фініші?
Ми у єдності стали могутніші…
Разом боремось, разом плачемо…
Разом молимось… Разом мріємо:
Із повітрям волю вдихаємо…
І поборемо – точно знаємо!
Й житом землю знову засіємо!літній
