Щоразу з тебе, як зі скіпок смольних,
Летять навколо іскри вогнянисті;
Гориш, не знаєш, чи стаєш ти вольним,
Чи Твоє марно мусить загубитись?
Чи ти залишиш попіл і палання,
Що буря кине в прірву? - чи постанеш
З-під попелу зірковим діамантом,
Звитяжним вічності світанком!...
Cyprian Kamil Norwid POPIÓŁ I DIAMENT
Coraz to z Ciebie jako z drzazgi smolnej
Wokoło lecą szmaty zapalone.
Gorejąc nie wiesz czy stawasz się wolny
Czy to co Twoje ma być zatracone.
Czy popiół tylko zostanie i zamęt
Co idzie w przepaść z burzą. Czy zostanie
Na dnie popiołu gwiaździsty dyjament -
Wiekuistego zwycięstwa zaranie?
