Можливо, колись ми забудем...
І пам'ять, як лист той, зітреться...
Можливо, життя разом будем,
Бо доля нам двом усміхнеться...
Можливо, ми будем далеко...
І часу на ніжність не буде...
Можливо, кохання - потреба...
Можливо, колись ми забудем...
Можливо, долоня в долоні
Нам будуть за все важливіші...
Можливо, і місяць, і зорі
За дотики сонця тепліші...
Можливо, ми будем в полоні,
Де жодних молитв нам не треба...
Можливо, весь світ на долоні...
Чи може, та мрія у небі...
Можливо, і світ не поганий...
Та щастя нам в ньому не буде...
Можливо, назавжди - кохані...
Чи може, колись ми забудем...
Все так відносно в цьому світі, непослідовно й непередбачувано. Й слово "можливо" як ніщо інше це вдало підкреслює.
Глибокий, філософський і водночас ніжний вірш.
Дякую Вам, Анастасіє!)
Анастасія Крупська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за ваш коментар🙏. Вдячна за Вашу підтримку