Ні хвилини для сну.
Під пекельним вогнем гарнізон.
Муки… голод… І тінь –
Смерть чатує, стоїть над тобою.
Проклинає весну
В Маріуполі мужній «Азов».
Сльози ллє в моря синь
Місто-привид: « Тримайтесь, герої!»
А від ран – дикий біль,
Кілька сотень від спраги горять.
Зброя міцно в руках –
Навіть в тих, що в жару ледве дихав.
Щоб піти знову в бій,
Підіймається кожен солдат.
Збили ціль – літака –
І радіють гвардієць з морпіхом.
Рятували дітей –
Бункер прихистком був місяці,
Дотліває завод,
Але спротив у нім небувалий.
Не забудьте про те,
Що зробили безстрашні оці:
Вільний, гордий народ,,
Сила духу «щитів» від навали.
В Бога, люде, проси
Порятунок за доблесть і міць.
Хлопці – ніби рідня:
Сильні! Дружні! Міцні! Витривалі!
Сльози ллє моря синь:
За державу упав горілиць
Серед диму й вогню,
Ставши тінню, юнак з «Азовсталі»…
.
Сильний вірш!Пройма до кісток...А ми в надії чекаємо звісток... 
Сподіваємося, що їх врятують. 
щиро вдячна, спілкуюся з мамами, чиї діти там. Серце болить.
