… коли магнолія зацвіте,
та не як завше – рожево-білим,
а лиш бордовим
й серце живе загоїть душу
і рани тіла …
… і у блакиті весни небес,
а ні краплі чужого цвіту
бордо-магнолія – з крові спис
крізь весну цю мовляє світу …
… крик, сльози, смуток,
страх, гнів, розлука,
смерть, ненависть …
… та вже близько грози весни
блискавицями та водою
змиють все і змінять все
цвіт магнолії – стань любовю !!!
Миром стань і спокоєм …
… порох вистигне, рани затягнуться …
а бордові пелюстки твої
нам на спомин, будуть на спомин …