Невпинно серце моє б’ється – тобі все одно.
А якщо розіб’ється на твоє панно?
Зможеш ти стримати тих огризків адамант ?
Чи будеш топити мене, як адвокат?
Ні. Ти завжди ніби не з тієї ноги.
Сієш хаос словами.
Перебираєш нами.
Завдаєш болю моєму «я».
І, що ? Це все?
Невже ти думаєш зупинить мене ?
Ні. Знову помиляєшся ти.
Не зможуть зупинити навіть війська,
того бентежного «я».
Ти – непримирима душа.
Ти – звірина така :
дивна, гримуча, своя.
І знаєш, до мурашок мила.
В тебе дрібоче вульгарна сила,
але в душі ти мила.
