5.
Він змушений казати людям правду.
Навіть прикрасити не міг
Жодної миті. Червонів.
Одразу Червонів.внутрішній арбітр не спав.
Я його казками заманював.
Він слухав та не підкорявся..
Моєму впливу.
.. Ну а вона... як завжди, коло вікна.
Або у клуні. На городі.
Любила поливати огірки.
А він любив лиш помідори.
Він звик усе до боротьби.
Доводити. Захоплювати.
Він руйнував ворожі плани.
Я навіть в полі був єдиний воїн.
Коли піднялися вітри
Ніхто не вийшов
Але він був. Один. У полі.
Він відчував гольфстрім. Екстрим.
В шоломі й латах.
Хоча на клоуна подібний був.
Смішний, та нікого ж смішити.
А дух тагнув його.
У бій, по далі ближче до вітрів
Втрів звитяги.
Такий був воїн.
Та повоювати поки що не встиг.
Але усе був на сторожі.
І ребра лоскотав собі. Адреналін.
Собі сам здавав питання
- я що мазохіст.
Кому потрібні жертви.
Але часом застиг.
Як воск у темряві.
Застиг себе в жебрацькій позі.
Поза возом цивілізацій.
Але схилятись не готовий був.
Все до кінця.
Нехай пройдуть негоди.
Чекати... Ні. Він мусив битися.
Щоб вітер обпікав обличчя воїна
бувало - інші звали й кликали мене до себе,
але схилитись перед ними я не мг
бо все був завороженим тобою
Такою- ніжною й стрункою.
І ти одна була мені дорогою і дорогою
але, не покидала ці світи
ти тут живеш,пісні співаєш
я слухав но оті пісні
а серце завмирало.
я не сильний звісно у вокалі,
але ти є щось неймовірне.
то ніяково тут мені
тут, коло тебе
твій голос тихий та стрункий
без зайвих виявів
гадаю, навіть соловей тобі б позаздрив
якби то міг тебе почути.
але, не чув і я не дуже то хотів
ділити спів той з іншими.
ти ж не подібна ні до кого
співала собі, в полі чи саду
ти оживляла співом тим
а я не можу стримати мовчання
та не співець я
скажи, чому я не німий
не можу у мовчанні сенсу мати
де ж кляп! знайти мені
бо треба правду усім казати
а правда має діяти
та не словами
я ніби яничар, розпечений боями
що краю вже не бачить
тільки б не кінчались вороги
крові, крові, побільше крові треба.
щоб як у калини грона
перетворились опісля
у гарний та яскравий цвіт.
і восени щоб, як почнуть перші морози
зірвати цвіт той і вручить тобі.
а ти б від захвати
нічого не могла б сказати.
ото б мені.. спостерігати
як ти у подиві мовчиш..
