Орфей опісля Еврідіки
Став мовчазним німим і диким
Зарослим бородою старцем
У побуті аскетом і спартанцем
Спав на землі а їв якісь рослини
Хоча любив комаху і скотину
А над усе жалів птахів і коней
Котрих в житті любила Еврідіка
Бо коні то є сила тяглість спритність
Ну а птахи - то мудрість чоловіка
Орфей був розіп*ятий на вітрах
У музиках в напівтонах
Хітон спадав із Еврідіки ...аххх
Як то було давно й невідворотно
А нині все байдуже неістотне
Навколо тільки мука безконечна
Бо лиш любов на світі безперечна
А поза нею невимовна тьма
Де замість музики - зима
Де місця музиці нема
Там порожнеча і тюрма
Орфей іде назустріч снам
Митець вертається у храм
І все стає на своє місце
Зазолотіє лавром листя
І опаде колюче терня
Співець на Землю згодом верне
А разом з ним і Кліо і Евтерпа
Любов єдина довготерпить
Мистецтво лиш одне з облич любови
Що зіткане із нервів та із крови
23.10. 2021
* Кліо - у давньогрецькій міфології муза історії.
** Евтерпа - муза ліричної поезії та музики.
В обрамленні використана робота " Орфей та Еврідіка", 1806, автор - Крістіан- Готліб Кратценштайн.
втішений,дякую 
