Прийшов, побачив, переміг!
Здавалось би просте рівняння.
І наче впорався, добіг,
Але не виконав завдання.
А бігти ж зовсім недалеко,
Тут можна дотягтись рукою.
Та хто сказав, що буде легко,
Прожити в боротьбі з собою?
Ми старт беремо ще дитинства,
Щоб перейти той рубікон.
І все життя так урочисто -
Повинні бігти марафон.
Спочатку все, десь більш запЕкло,
А в середИні затиха.
В кінці ж є страх, потрапить в пекло,
Бо жоден з нас не без гріха...
Дай Боже сил пройти спокійно,
Дорогою лиш однією!
Щоб оминути всі ті війни,
І жить в гармонії з душею!
Гарний вірш! 
