Невідома донині земля. Me mortuo terra.
Страшно ступити і боляче звідси іти.
Янголи розкривають золо́чені пера,
ніби ховаючи вра́та в Едемські сади.
Ось тобі сад. Кілька порожніх сіл,
кілька будівель, згарища очерету,
кілька місцевих кличуть до себе за стіл,
один кладе вибухівку до банки з медом.
Ось, дивись, вони нам той мед несуть,
ось, дивись, озираючись, йдуть до хати.
Дивна любов, любити зотлілий грунт,
ще дивніша - так довго на ньому стояти.
.
Ось, дивися на янгола зі спини́,
хмари над ним лежать, як вугільні пласти.
Янголе, порожнечу мою храни…
сад храни, що має тут прорости.
